Після підтвердження заповіту з Богом Авраам стає «другом Божим» і живе в постійного спілкуванні з Ним. Але в той час коли зростала і міцніла віра і благочестя обраного патріарха, зростало і посилювалося безвір’я і нечестя тих беззаконних міст, серед яких обитав його племінник Лот. Швидко переповнюючи чашу свого беззаконня вони кінець, накликали на себе страшний гнів Божий. Кара цих міст сталася одразу ж після шостого Богоявлення Аврааму. Це Богоявлення було незвичайним. Господь явився Аврааму з двома Ангелами в образі людському.
Одного разу в спекотливий день Авраам сидів при вході у свій намет, біля діброви Мамре, раптом він побачив, що перед ним в долині стоять три мандрівники. Гостинний Авраам відразу ж побіг до них на зустріч, вклонився до землі і сказав, звертаючись до одного серед них: «Владико, якщо я знайшов благословення перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого; і принесуть трохи води і обмиють ноги ваші і відпочинете під цим деревом, а я принесу хліба, і ви підкріпите серця ваші; потім підете (у путь свою)» (Бут. 18, 3-4). Мандрівники погодилися на це запрошення гостинного патріарха, Авраам швидко приготував їм трапезу і розпочав їх пригощати. Поївши, гості запитали у Авраама: «Де Сарра дружина твоя?», « Тут, у наметі» – відповів Авраам. Тоді найбільш поважний з мандрівників сказав: «Я знову буду у тебе в цей же час (майбутньому році) і буде син у Сарри дружини твоєї» (Бут. 18, 9- 10). Сарра в наметі почула ці слова, але оскілки вона була в досить похилому віці, пророцтво показалось їй неймовірним. Вона не могла утриматись від сміху, подумавши: «Чи мені, коли я постаріла, мати ту втіху? І володар мій старий». Таємничий всевидючий гість побачив її внутрішній сміх і сказав з докором Аврааму: «Чому це розсміялася Сарра сказавши: «…невже я можу дійсно народити коли я постаріла? Невже є щось тяжке для Господа?» (Бут. 18. 13- 14). Невдовзі подорожани піднялися і пішли в напрямку до Содому. Авраам вирішив провести своїх дорогих гостей, оскільки він вже здогадався, що приймав у себе Господа і двох Ангелів. По дорозі він дізнався, що Господь йде в Содом і Гоморру, щоб покарати їх за беззаконня і нечестя. Це здалося Аврааму несумісним з поняттям про справедливість. Він запитав у Господа: «Невже Ти погубиш праведного з нечестивим? Якщо в Содомі знайдеться п’ятдесят праведників, чи не буде справедливо, щоб вони загинули разом з грішниками?» Господь відповів, що Він помилує місто, якщо там буде хоча б десять праведників. Цим Господь дав зрозуміти Аврааму, що праведники мають велику відвагу клопотати перед Богом за грішників.
Провівши гостей, Авраам з сумом повернувся до свого намету, а два Ангели за велінням Божим, попрямували по дорозі в Содом. Вже настав вечір, коли небесних посланців зустрів Лот біля воріт свого міста. Він вклонився мандрівникам і запросив їх в свій дім, але незнайомці почали відмовлятись. Проте Лот так наполягав, що вони на кінець погодились скористатися його гостинністю. Але не встигли гості лягти спочивати, як будинок Лота оточили розбещені мешканці Содома і гучними криками вимагали видати їм прибулих, щоб поглумитися над ними. Лот рахував своїм священним обов’язком захистити гостей, які знаходились під його дахом. Так велів закон гостинності, наслідуваний ним від отців. Тому він вийшов на вулицю, передбачливо закривши за собою двері, і благав своїх співгромадян не кривдити захожих. « Ось у мене дві доньки, – вигукнув він у відчаї, – що мужа не пізнали, нехай краще я до вас їх виведу, а ви робіть, що вам вподоби… Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого» (Бут. 19, 8-9). Але натовп лишився глухим до прохань Лота. Більше того, його схопили і обов’язково вбили б, як би Ангели в останню мить не завели його назад у будинок. Тоді розгніваний натовп намагався виламати двері, але Ангели уразили сліпотою усіх мужчин, безчинствуючи біля будинку. Невдовзі біля будинку Лота відновився спокій, і тоді гості відкрили господарю, хто вони такі, і з якою метою прийшли в Содом. Вони звеліли Лоту, захопивши з собою дружину, обох дочок, усіх своїх родичів, негайно залишити місто, яке було приречене на загибель. Вже настав світанок, а Лот все барився виконати повеління Ангелів. Тоді Ангели насильно вивели Лота, його дружину і двох доньок за місто і наказали їм без оглядки бігти і рятуватися у горах. Лот страшно злякався і, думаючи, що не встигне сховатися в горах, з дозволу Ангелів побіг у маленьке місто Сігор, який з-за нього був помилуваний від зруйнування. Втікачі вже були у містечку Сігор, коли почули позаду себе оглушливий гуркіт. На Содом, Гоморру і їх околиці обрушилась злива сірки і вогню. Вся земля тряслася місто перетворилося в груддя задимлених руїн. Ніхто з нечестивих мешканців міста не врятувався. Але дружина Лота порушила заборону Ангелів, озирнулася і тут же перетворилася в соляний стовп. Така кара спіткала дружину Лота за те, що оглянувшись і побачивши страшну біду, вона в серці своїм осудила Господа. Незабаром над Содомом і Гоморрою настало мовчання смерті. На місці цих міст згодом утворилося Мертве море.