Пройшло дев’ять років з того з часу, коли Аврам переселився з Ура Халдейського на проживання в землю Ханаанську. Усі ці роки він чекав, що від його дружини Сари народиться син, який стане спадкоємцем усіх обітувань Господа. Але Сара була іще безплідна. Нездатність до дітонародження у древніх євреях рахувалася особливим Божим покаранням, і досить зрозуміло, що це приносило подружжю велику прикрість. Сам Аврам терпляче і з вірою чекав народження обіцяного Богом сина, але його дружина Сара не відзначалася таким терпінням. І ось їй прийшло на думку запропонувати Авраму свою служницю Агар, діти від якої могли бути всиновлені Аврамом.13 Бажання Сари витікало з великодушних і благородних спонукань. Вона гадала, що таким засобом здійсняться Божі обіцянки, дані Авраму. Свої міркування вона висловила Авраму, і той, подібно прабатьку Адаму, послухався своєї дружини. Незабаром Агар завагітніла і готувалася стати матір’ю. Побачивши, що вона таким чином є повноцінною дружиною Аврама, Агар стала нешанобливо і грубо поводити себе по відношенню до Сари. Сара була засмучена такою поведінкою Агарі і звернулася до Аврама не лише з скаргами на служницю, але й з докорами до самого чоловіка. Аврам терпляче вислухав скарги й докори своєї дружини і сказав їй, що Агар як була, так і залишається служницею і Сара може з нею поводитись як захоче. Знову підкоривши собі Агар, Сара стала поводитись з нею дуже суворо. Таке поводження заставило Агар покинути намети Аврама і втекти до себе на батьківщину в Єгипет. Біля джерела в пустелі Сур, Агарі явився Ангел Господній, який повелів їй повернутися до Аврама і підкоритися своїй господині – Сарі. Ангел сказав Агарі, що у неї народиться син – Ізмаїл, від якого піде численне потомство. Агар послухалась Ангела і повернулась до Аврама. Невдовзі у неї народився син, якого назвали Ізмаїлом.
“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
