У південній частині Месопотамії в так званій у давнину Халдеї, на правому березі Єфрату, в верстах десяти від нього, археологи розкопали останки древнього міста. Місто це як видно з надписів на пам’ятниках, був Ур, який називався за місцем свого положення Халдеіським.1 Відсутність у Біблії яких би то не було відомостей про це місто можна заповнити тим, що відомо нам з археології та історії. Місто Ур – столиця давнього Шумеру, до того часу існував вже більше тисячу років. В давні часи він знаходився набагато ближче до берега Персидської затоки від якої тепер його відокремлює велика смуга наносної землі, і вів мирну морську торгівлю. Земля тут була родюча, так що околиці Ура в той час були схожі на квітучий сад. Населення, яке було зайняте землеробством, скотарством і різним ремеслом, жило в матеріальному достатку і стояло на високому щаблі цивілізації. Особливо було розвинене у них будівельне мистецтво Остатки великих споруд і зараз дивують вчених своєю грандіозністю. Надзвичайна прозорість повітря, в якій зірки скоріш палають ніж світять, дала привід до раннього спостереження над небесними світилами. Разом з астрологією розвивалася математика. Письменність тут вже добре була відома, і навіть існували цілі бібліотеки, хоча замість книжок були глиняні таблички з зображеними на них письменами. Але, на превеликий жаль, вся ця багата цивілізація була наскрізь пронизана самим грубим ідолопоклонством. Замість жертовників істинному Богові, всюди здіймалися храми і капища ідолам, служіння яким часто приймало грубо чуттєвий і аморальний характер. Головними божествами рахувались сонце і місяць, за якими йшли інші другорядні божества. Їм будувалися храми, присвячувалися міста, робились з них зображення, які отримали значення домашніх богів, серафими, яким довірялася охорона добробуту окремих родин.
Ось в цю країну ідолопоклонства переселився один із післяпотопних патріархів до імені Фарра. Віддаленим Його предком був Євер, який походив по прямій лінії від Сіма, сина Ноя. Походячи від такого славного роду і будучи прямим його представником, Фарра спочатку твердо тримався батьківських передань, беріг не тільки істинну віру в Бога і зв’язане з нею обітування, але і всі закони патріарха Ноя. Невідомо, що саме заставило його переселитись з Халдею; але у всякому випадку, відомо, що він поселився в Урі і жив там значний час. Тут у нього народилося три сини –Аврам, Нахор і Аран, котрі оженилися, і в останніх двох були діти, а дружина Аврма Сара (сестра йому по батьку, але не по матері) була безплідна. Становище цього сімейства у цій ідолопоклонній країні, безумовно було тяжким. Кругом царило саме найогидніше ідолослужіння. Саме місто Ур Халдейський був навіть центром місцевого ідолопоклонст ва і славився своїми храмами, ідолами серед яких найбільш шанованим був місяць. Все це не могло не вплинути подурному на благочестиве сімейство, так що сам Фарра під кінець свого життя зрадив своїй вірі і став ідолопоклонником (1.Нав. 24, 2). Але син Його Аврам не унаслідував приклад свого батька, нікчемність ідолів ще більше зміцнила у ньому віру в істинного Бога.
За стійкість віри і гарячу любов до Єдиного, Істинного Бога, Господь вибирає Його носителем і хранителем цієї віри. І ось, щоб ізолювати цього праведного мужа від ідолопоклонного середовища, Господь наказує Авраму переселитися з Халдеї в Ханаанську землю, яку Бог обіцяв віддати йому і його потомству на вічні часи. «І сказав – Господь Авраму: піди з землю твоєї, від роду твого і з дому батька твого [і йди] у землю, яку Я покажу тобі; і Я народжу від тебе великий народ і благословлю тебе… і благословляться у тобі всі племена земні» ( Буття 12, 1 – 3 ). Авраму в цей с було сімдесят п’ять років, він був одружений та хоч і не мав дітей, все-таки повністю, влаштувався на своїй батьківщині, і потрібна була велика віра, щоб залишити все і йти у невідому землю. Але в Аврама була міцна віра, в домі отця, свого він не боровся з ідолопоклонством, і зараз чуючи таке велике обіцяння, він «вірою, скорився поклику йти в країну, яку мав одержати успадок, і пішов, не знаючи куди йде» (Євр. ІІ, 8). Узнавши, що його син Аврам бажає переселитися з міста Ура в Ханаанську землю Фарра вирішив не розлучатися. зі своїм старшим сином і пішов разом з ним з обітовану землю. Але, Господь не допустив ідолопоклонства, Фарру в обіцяну Авраму землю. Фарра, вмер у Харрані, на півночі Месопотамії. В цьому місті лишився проживати Нахор, брат Аврама1. Взявши дружину, племінника Лота «який остався сиротою після смерті свого батька Арана) і всіх своїх слуг, Аврам з численною худобою вийшов із Харрана, переправився, на правий берег Єфграта і попрямував по сірійській пустелі до Дамаска, де знайшов собі вірного слугу Єлиазара. Затим перейшовши річку Йордань, ввійшов в землю Ханаанську і розіпнув свій намет у діброві, недалеко від Сихема в одному з найкращих місць країни. Там у друге явився
Господь Авраму і підтвердив, що Він віддасть цю його нащадкам. В подяку Богу Аврам збудував тут жертовник і звершив жертвоприношення 12. Але незабаром в обітованій землі настав голод і Аврам, у пошуках, добрих пасовищ для худоби, вирішив без благословення Божого переселитися до Єгипту – житниці стародавнього світу.