Одкровення не повідомляє нам, скільки часу продовжувалося блаженне життя перших людей з раю. Але цей стан уже розпалював злі заздрощі диявола, який, лишившись його, з ненавистю дивився на блаженство інших. Після падіння диявола заздрість і жага зла зробилися якостями його істоти. Усяке благо, світ, порядок, невинність, послух – стали ненависні для нього, тому з першого ж дня появи людини, диявол прагнув розірвати благодатний союз людини з Богом і потягти людину за собою на вічну загибель. І ось, в раю явився визволитель – у вигляді змія, котрий був «хитріший усіх звірів польових». В цей час Єва знаходилася біля забороненого дерева. Змій і підступний дух, ввійшовши у змія, наблизився до дружини і сказав їй: «Чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?» В цьому питанні заключалася підступна брехня, яка повинна б була зразу відштовхнути співбесідницю від спокусника. Але вона по своїй невинності, не в змозі була одразу зрозуміти тут підступність і в той же час була занадто допитлива, щоб припинити розмову. Проте дружина зрозуміла брехливість питання і відповіла, що Бог дозволив їм їсти від усіх дерев крім одного, яке посередині раю, тому що від вкушання плодів цього дерева вони можуть вмерти. Тоді спокусник збуджує у дружини недовір’я до Бога. Він говорить їй: «Ні не умрете, але Бог знає, що в день, в який ви вкусите, їх, відкриються очі ваші і ви будете як боги, котрі знають добро і зло. Підступне слово глибоко запало в душу жінки. Воно викликало ряд сумнівів і душевну боротьбу. Що таке добро і зло яке вона може пізнати? І якщо люди блаженствують у теперішньому стані, то в якому ж блаженстві вони будуть, коли стануть як боги? У тривожному збудженні дружина звертає свій погляд до забороненого дерева, а воно таке приємне для погляду, мабуть, плоди солодкі на смак і особливо принадні по своїх таємничих якостях. Це зовнішнє враження вирішило внутрішню боротьбу, і жінка взяла плодів дерева і їла, і дала також, мужу своєму, і він їв». Щонайбільший переворот в історії, людства звершився, – люди порушити заповідь Божу. Ті які повинні були служити чистим джерелом усього людського роду, отруїли себе плодами смерті. Дружина послухалася змія – спокусника, а чоловік унаслідував жінку, котра із спокусливої тієї ж миті стала спокусницею.
Не стали чекати і наслідки порушення першими людьми заповіді Божої: у них дійсно, відкрилися очі, як обіцяв спокусник, і заборонений плід дав їм знання.
Але що ж вони дізналися? Дізналися те, що вони голі. Побачивши свою наготу, вони з листу зробили собі вперізування. Їм страшно стало тепер появитися перед Богом, до Якого вони раніше прагли з великою радістю. Жах обійняв Адама і його дружину і вони ховалися від Господа між деревами раю». Але люблячий Господь кличе до Себе Адама: «Адаме, де ти?» – Цим запитанням Господь питає не про те де знаходиться Адам, а в якому стані він знаходиться. Господь призиває Адама до каяття дав йому можливість принести чистосердечне розкаяння. Але гріх вже затьмарив духовні сили людини, і закликаючий голос Господа викликає у Адама тільки бажання виправдатися. Адам з трепетом відповів Господу із хащі дерев: «Голос Твій я почув у раю і убоявся, тому, що я голий, і сховався».
«Але хто казав тобі, що ти голий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?». Питання Господом було поставлено прямо, але грішник не в силах був відповісти на нього, так само прямо. Він дав ухильну відповідь: «Дружина, яку Ти мені дав, вона дала мені від дереза, і я їв». Адам звалює вину на дружину і навіть на Самого Бога.
Господь звернувся до дружини: «Що ти зробила?». Дружина унаслідує приклад Адама і відхиляє від себе вину: «Змій спокусив мене, і я їла». Дружина сказала правду, але в тім, що вони обоє старалися виправдати себе перед Господом, містилась брехня.
Тоді Господь прорік праведний суд Свій. Змій був проклятий Господом перед усіма тваринами. Йому визначене жалюгідне життя, плазування на своєму череві і живлення, прахом, землі. Дружина засуджена на підкорення чоловіку і на тяжкі страждання і хвороби під час народження дітей. Звертаючись, до Адама, Господь сказав, що за його непослух проклята буде земля, яка його кормить: «Тернину і осот виростить вона тобі…, у поті лиця твого будеш їсти хліб до того часу, доки не повернешся у землю, із якої ти взятий: бо прах ти і у прах повернешся!»
Страшною була кара за порушення заповіді Божої. Але Милосердний Господь не лишив первозданних людей без утіхи. Він тоді дав обіцянку, яка повинна була підтримувати їх у дні майбутніх випробувань і незгод гріховного життя. Це обіцянка про «сім’я жони». Господь обіцяє, людям, що від жони народиться Спаситель, Котрий сокрушить голову змія і примирить людину з Богом. Це була перша обіцянка про Спасителя світу.
На честь Його майбутнього пришестя було встановлено жертвоприношення тварин, заклання яких повинно, було передвіщати заклання Агнця за гріхи світу.
Окрилені надією на пришестя Визволителя, Адам і Єва за велінням Божим, покинули межі раю.