Світ, який розглядається в Його зовнішній красі і внутрішній, гармонії, являє собою дивне творіння,яке дивує злагодженістю своїх частин і чудовою різноманітністю своїх форм. Ще старогрецький геній, споглядаючи розумну будову в світобудівлі, дав йому ім’я космос, що означає краса, порядок. Пізнаючи при допомозі телескопів і радіо – телескопів безмежні глибини космосу і в той же час проникаючи у дивний світ елементарних частин, сучасна наука бачить на всьому видимому печать невидимого Надсвітового розуму.
Ось цей Надсвітовий, або Божественний розум, який відкривається у світі і через світ людині, за свідченням Св. Біблії є не тільки упорядником цього світу, але і його Творцем.
Св. Біблія на перших своїх сторінках сповіщає нам таємницю походження цього невидимого світу.
«Спочатку створив Бог небо і землю» – говорить буттяписьменник Мойсей. У цих нечисленних словах виражена та неосяжна за своєю глибиною істина, що все існуюче на небі і на землі, а отже первісна речовина, має свій початок. Словом «на початку» вказується, що світ не вічний він покликаний із небуття до буття Богом у час, або вірніше сказати – і самим часом. До появи світу, не було часу, бо час, є форма буття матеріального світу. Бог є єдиною причиною походження Всесвіту, і без Нього нічого не могло відбутися. Світ не міг виникнути ні від випадку, ні від самозародження. Він виник від особливого рішення волі Всемогутнього Бога, якай благоволив із небуття покликати світ до тимчасового буття. Це рішення витікало єдино із любові і благості Творця – з метою дати і тварі можливість насолодитися цими щонайбільшими властивостями Його Істоти. І ось «Він – за словами бого-натхненного псалмоспівця – сказав і сталося, наказав – і з’явилось все» (Пс.32, 9).
Бог творить світ за допомогою Свого Всемогутнього Слова. За тлумаченням святих отців Церкви, під творчим Словом Божим необхідно розуміти Другу Іпостась Святої Тройці – Сина Божого,через Якого, за висловом євангеліста Іоанна Богослова: « все через нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося » (Ін. 1, 3). Так як у другому вірші першої глави книги Буття говориться і про участь у творінні Духа Святого, то можна думати, що Бог діяв при створенні світу, як предвічна Тройця.
Творіння світу з нічого або з небуття є одна з основних істин християнської віри. Хоча у Біблії і не зустрічається слово «з нічого», але воно має на увазі уже на перших сторінках. Це слово вперше ввели у вживання святі отці і учителі Церкви у противагу пануючому тоді дуалістичному світогляду багатьох язичеських мислителів, котрі визнавали поряд з вічним Богом вічно існуючу матерію, із якої Бог створив різноманітні форми видимого світу. У свою чергу, язичеські мудреці заперечували проти моністичного світогляду святих отців і говорили, що з нічого неможливо створити що-небудь. Св. Василій Великий у відповідь на їх заперечення пояснює, що Бог створив світ не із нічого в буквальному розумінні слова, але із «Своєї Могутності». Так, що слово «з нічого» нам необхідно розуміти у тому розумінні, в якому його вживали святі отці.
Оскільки у Бозі нема ніякої зміни, то можна думати, що образ світу вічно існував в Його розумі. Інакше висловлюючись, ідея світу завжди існувала у Бога, але за тим вона з всеблагої Його волі, отримала свою реалізацію у часі.