Священна Біблійна історія по праву повинна займати перше місце серед історичних наук, оскільки вона є невичерпним джерелом морального і вищого історичного виховання чи не кожної більш-менш здібної до серйозного розумовогожиття людини.
Якщо будь яка історія є вихователькою розуму і серця та учителькою мудрості, то Священна Біблійська історія в цьому відношенні стоїть вище всіх інших історій, тому що її предметом є глибинні основи людського духу, в ній розкривається найглибші закони всесвітньо-історичного розвитку. Вона ясно доказує, що в історії народів немає нічого випадкового і довільного, що усяка спроба, «робити історію» безглузда і шкідлива, тому що все чекає й вимагає сповнення часу, а час цей неможливо ні наблизити, ні віддалити.
Священна Біблійна історія яскраво і повчально розкриває таємницю домобудування Божого, яка полягає в спасінні відпалої від Бога людини. Ідея спасіння людського роду є головною ідеєю усієї. Біблійної історії. Бона показує як протягом тисячоліть триває завзята боротьба сил добра зі злом за людські душі. Висловлюючись влучними словами відомого письменника Ф. Достоєвського, можна так охарактеризувати весь зміст Священної Біблійної історії: «Там Бог бореться з дияволом, а поле боротьби – серця людські».
Центром Біблійної історії, до якого сходилися ці історичні шляхи в минулому і від якого вони розходяться в прийдешнє майбутнє, є Голгофа, увінчана Хрестом Господа нашого Ісуса Христа. Христос є початок і кінець, альфа і омега усієї історії спасіння людського роду.
В історичній науці нині звершується незвичайний рух, дякуючи тим гідним подиву відкриттям, які робляться на забутому попелищі історичного буття стародавніх народів Близького Сходу. З того щасливого часу, коли історики не обмежуючись пером, взялися, за лопати і почали розкопувати сміття руїн у долинах Нілу, Тигру і Євфрату , а також в інших районах історичного Сходу, перед поглядом дослідників відкрився цілий світ нового історичного знання: блідні і невиразні сторінки історії стародавніх народів надзвичайно пожвавилися і розширилися, відкрито було навіть, існування нових, зовсім невідомих до цього народів і монархій, знання про яких пролило нове світло на всю долю прадавнього людства.
З під пісків пустелі археологи витягли на поверхню чудові пам’ятники забутих культур – святині і гробниці фараонів, а також руїни храмів і царських палаців Хорсабада, Ніневії, Вавилона Ура, Угаріта і багатьох інших стародавніх міст Месопотамії і Сирії. У розкопках знайдено не численну кількість письмових документів, буквально, цілі величезні бібліотеки та архіви. Так, наприклад, у руїнах палацу ассірійського царя Ашшурбанипала в Ніневії збереглося З0 тисяч глиняних табличок з клинописними текстами: тут і дипломатична переписка, трактати, молитви, літературні пам’ятки і релігійні міфи язичників минулих віків, в тому числі епос Гігельгамеша, який вміщує в собі розповідь про Всесвітній потоп. У середині минулого століття археологічні розкопки розпочалися також і в Палестині. Уже знайдено більшість міст, назви яких ми знаємо лише з Біблії. В руїнах цих міст знайдено ряд підтверджень справжніх фактів, які згадуються у Біблії. Дякуючи старанності археологів з під товщі наносів сміття на поверхні землі, перед очима сучасної людини з’явилися залишки будівель часів Сула, Давида, Соломона, а також сліди спустошених вторгнень до Палестини арамейців, ассірійців і халдеїв.
Всі ці незвичайні археологічні відкриття нам дорогі тим, що вони знаходяться в найближчому співвідношенні з Біблійною історією і не тільки проливають на неї багато нового світла, пояснюючи часто найбільш тяжкі її сторінки, але й дають чудове підтвердження багатьох Біблійних подій і фактів, які до цього могли безкарно підпадати критиці скептицизму. Все це говорить про те, що наша віра в істинність біблійних сказань не сліпа, і особливо у наш скептичний вік вона підтверджується численними археологічними знахідками. Ось уже воістину справедливі слова Господа нашого Ісуса Христа, що каміння буде прославляти Бога, якщо серце людське зробиться нездібним до цього.