“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
Богословська скарбниця

Що потрібно знати про Таїнства Хрещення і Миропомазання

Що таке Хрещення?

Хрещення — це духовне народження людини в інше, нетлінне життя, як про це сказав Господь Никодимові:

Істинно кажу тобі: хто не народиться від води й Духа, той не може увійти в Царство Боже. Бо народжене від тіла є (лише) тіло, а народжене від Духа є дух Ін. 3:5–6.

Хрещення відкриває людині дорогу в Царство Боже, у спасіння, у вічне Життя. Проте якщо людина не йтиме цією дорогою, вона ніколи туди не прийде. Так само, як у земних наших справах: якщо людина вступить у найпрестижніший університет, але зупиниться на порозі й не піде далі — вчитися, то не отримає жодної користі. Так і Хрещення: з нього починається для людини справжнє Життя, якщо вона йде до цього Життя дорогою, яку відкриває це Таїнство.

«Хрещення — це викуп полонених, відпущення гріхів, смерть гріха, колісниця до неба, райська радість, здобуття Царства, дар усиновлення» свт. Кирило Єрусалимський.

«Що притаманне тому, хто наново народився? Скинути із себе стару людину й зодягнутися в нову, що відновлюється в пізнанні за образом Того, Хто її створив» свт. Василій Великий.

Чому Хрещення називають таїнством?

Таїнство — це священнодія, яку встановив Сам Господь. Коли вона звершується, тоді не священик, не людина, а Бог руками священика подає благодать Святого Духа тому, над ким здійснюється Таїнство.

Хрещення, як і інші таїнства Православної Церкви (Миропомазання, Сповідь, Причастя, Шлюб, Священство, Соборування), також установив Сам Господь Ісус Христос. Він освятив хрещення Своїм власним прикладом, охрестившись від Іоана Предтечі. Потім, після Свого Воскресіння, Він сказав апостолам: Ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа Мф. 28:19.

У якій Церкві хреститися?

Хреститися потрібно у Православній Церкві, незалежно до якого адміністративного осередку належить той чи інший храм. Тимчасово в Україні Православна Церква розділена на три гілки: Українську Православну Церкву Київського Патріархату, Українську Православну Церкву Московського Патріархату та Українську Автокефальну Православну Церкву. Усі три Церкви є православними й не мають жодної відмінності у віровченні. Тому їх об’єднання в єдину Помісну Українську Церкву неминуче і є лише питанням часу. Усі таїнства в цих Церквах дійсні та звершені Духом Святим.

Що потрібно для Хрещення?

Насамперед — віра.

Перший і найважливіший обов’язок християнина — знати свою віру, бо саме віра, стверджена ділами, формує життя людини — і теперішнє, і майбутнє.

«У вірі треба бути не хитким, а непохитним.

Не той вірує, хто вірує всьому, а той, хто вірує Богові. Залиш мудрування і прийми віру. Віра просвічує все, віра освячує все, віра створює людину гідною Духа Святого… Де віра, там і сила, а де невірство, там неміч. Віра — початок добра, віра — джерело благ. Прийми ж цю зброю спасіння» свт. Іоан Золотоустий.

«У неосяжних таємницях Божих розум повинен коритися вірі, а не віра — розумові» свт. Тихін Задонський.

«Як очі бачать предмети матеріальні, так віра духовними очима дивиться на сокровенне» прп. Ісак Сирін.

Віра — це теж наука, її не можна пізнати за день: вона зростає від виконання заповідей Божих (а для того, щоб їх виконувати, потрібно їх знати, думати й
піклуватися про це); зростає від вдумливого читання Слова Божого і творів святих наставників; зростає й поглиблюється віра, ніби сама собою, від молитви, присутності на службі Божій, а особливо — коли вдаємося до таїнств Сповіді та Причастя.

Головні істини християнської віри викладено в молитві «Символ віри», яку має знати напам’ять кожний християнин, як і молитву «Отче наш». Зрозуміло, що початківець не може одразу ж збагнути всі глибини цієї молитви, оскільки в ній сконцентровано духовний досвід сотень і тисяч святих подвижників, богословів, боговидців — досвід усієї Церкви. Для того, щоб глибше зрозуміти цю молитву, потрібно прочитати до неї пояснення, складене багатьма святими, яке є в Законі Божому (або інакше — Православному катехизисі) — книзі, що має бути однією з настільних для кожного християнина. Закон Божий доступно і стисло розповідає про Біблію, богослужіння, молитви, традиції та свята Церкви, про десять заповідей Божих, головні Христові заповіді та всі головні поняття Божої науки.

Чи обов’язково мати наставника у вірі?

Обов’язково. Без цього неможливий поступ, рух уперед. Наставником може бути і Святе Письмо, і книги святих отців та вчителів Церкви. Але бажано, щоб у своїх ваганнях і сумнівах (які неодмінно виникатимуть на нашому духовному шляху) ми могли порадитися з мудрим священиком або досвідченим у православному житті мирянином — це може позбавити нас від багатьох тяжких помилок. Водночас завжди варто перевіряти свої думки, рішення, вчинки, а також і людські поради Божими настановами, словами святих отців.

«Ніхто, якщо він мудрий, не сідає на корабель без керманича» свт. Василій Великий.

«Премудрий каже: спасіння — у багатьох порадах. Не каже: у пораді багатьох, щоб не з кожним радитися, але щоб радитися про все з тим, кому довіряємо» авва Дорофей.

«Око бачить інші речі, а себе не бачить… Тому в кожній справі май порадника» свт. Григорій Богослов.

Чому хрестять немовлят, якщо вони не мають свідомої віри?

Православна Церква хрестить немовлят за вірою їхніх хрещених батьків. Євангеліє навчає, що за вірою інших Господь може відпускати гріхи, зціляти, давати інші благодатні дари. Коли четверо друзів принесли до Ісуса Христа розслабленого, Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої Мк. 2:5.

Проте вірою не обмежується місія хрещених батьків: вони зобов’язані навчити охрещену дитину, коли вона підросте, засадам Христової віри, допомагати їй, молитися за неї все життя. Це їхній священний обов’язок, і вони дадуть відповідь перед Богом за своїх хрещених дітей.

Деякі протестантські конфесії вчать, що не можна хрестити немовлят. Але православна віра спирається на свідчення Святого Письма: за часів Старого Завіту до храму приносили хлопчиків-немовлят на восьмий день після народження, щоб присвятити їх Богові чином обрізання, яке було прообразом Хрещення. У Новому Завіті Святе Хрещення заступило обрізання, тому апостол і називає його «нерукотворним обрізанням» Кол. 2:11–12, до якого мають доступ не лише хлопчики, а й дівчатка, бо нема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного, нема ні чоловічої статі, ні жіночої, бо всі ви — одно у Христі Ісусі Гал. 3:28.

Апостоли неодноразово хрестили цілі родини, де були й діти (за звичаєм того часу, напевно, й багато дітей).

Тільки після Хрещення людині доступні інші таїнства Церкви Христової (і головне — Причастя), тільки після Хрещення людина приєднується до Церкви — Тіла Христового; то хіба можна позбавити дітей цього скарбу?

Немовлята, як і дорослі, причетні до первородного гріха, який змиває таїнство Святого Хрещення, і мають потребу в очищенні від нього. Крім того, дитина не розумом, але душею, створеною за образом Божим, може сприймати Бога і зростати в Ньому. Сам Господь сказав: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже Лк. 18:16.

Чи не краще, щоб дитина виросла, а тоді сама вибрала собі віру?

Це дуже хибне міркування. Це все одно, що сказати: поки дитя не виросте й не скаже, що воно бажає їсти, не годуватиму його. Бо як дитя потребує тілесної їжі, так потребує й духовної. А якщо «святе місце пустим не буває», то що наповнить його в дитині, поки вона виросте?

Матір, яка пізнала Господа Ісуса Христа, ніколи не побажає дитині залишитися неохрещеною, навпаки: не може дочекатися хрещення своєї дитини в ім’я Господнє, як ті, хто розуміють, що таке зустрітися з Улюбленим, жити під покровом Спасителя, — тим паче, що Господь Сам до цього закликає! А діти, хоч і не розуміють, але душею відчувають Бога краще за нас, дорослих. Тож не слід грішити перед своєю дитиною та перед Богом, а ліпше докласти зусиль, щоб пізнати сенс православної віри, тому що ті, хто не бажають хрестити своє дитя, показують цим, що вони не мають віри, не знають її, не відають Бога, затьмарені земними клопотами чи незгідними з Божою наукою мудруваннями, і самі перебувають у великій небезпеці.

Чому важливо причащати дітей?

Якщо коротко, то Христос Сам сказав про це: Істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день Ін. 6:53–54. Дитинку потрібно причащати якомога частіше. Регулярне причастя на очах змінює дитя, яке стає спокійнішим і духовно захищенішим. До 7 років, за церковним ученням, діти несвідомі у своїх учинках, тому підготовки до причастя (посту, сповіді) немає.

Батькам належить дбати також і про те, щоб не лише дитину причащати, а й самим причащатися, щоб духовно зростати разом зі своїми дітьми, щоб мати від Бога благодать, силу і мудрість правильно виховувати своє дитя. Що таке Причастя — батьки мають добре розуміти, тому їм необхідно прочитати відповідну книжку про це таїнство.

Чи правда, що Хрещення — єдине таїнство Церкви, яке може звершувати мирянин?

Так, але тільки в разі крайньої потреби. Якщо життя народженого немовляти (чи нехрещеної дитини або й дорослої людини) під загрозою, треба негайно викликати священика та похрестити його, щоб воно не відійшло у вічність нехрещеним. Якщо ж священика поблизу немає, його може похрестити простий вірянин, незалежно від статі, поливши тричі водою голову охрещуваного зі словами: «Охрещується раб Божий (ім’я) в ім’я Отця (полити перший раз водою). Амінь. І Сина (полити другий раз водою). Амінь. І Духа Святого (полити третій раз водою). Амінь». Дорослого треба попередньо спитати, чи вірує він в Ісуса Христа — єдиного Спасителя і Бога.

І таке Хрещення дійсне. У разі одужання, що нерідко бувало після Хрещення, це таїнство доповнюють у Церкві лише певними молитвами і таїнством Миропомазання.

Якщо тяжко згрішив, чи потрібно хреститися вдруге?

Оскільки Хрещення є духовним народженням, а народжується людина один раз, то й таїнство Хрещення здійснюють лише один раз. Один Господь, одна віра, одне хрещення Еф. 4:5. Перехрещування людини — це гріх проти Духа Святого, який не прощається ні в цьому житті, ні в майбутньому, тому не можна дозволити таке чинити ні з собою, ні зі своєю дитиною. Православна Церква не дозволяє перехрещувати навіть тих людей, яких хрестили в неправославній християнській конфесії, якщо вони були охрещені «в ім’я Отця, і Сина, і Духа Святого», а лише доповнює це хрещення певними молитвами й Миропомазанням.

Якщо людина згрішить після святого Хрещення (що неодмінно трапляється, оскільки боротьба людини за свою праведність не буває без падінь і поразок), є інше спасенне таїнство — Покаяння (Сповідь). Щире покаяння відроджує людину, вертає їй чистоту новоохрещеної, змиває гріхи з книги її життя, так що не лишається від них і сліду.

Варто зазначити, що святі люди щиро вважали себе останніми грішниками, тому що вони наблизилися до Божого світла, і в ньому бачили найменшу плямку на своїй душі. Крім того, вони серцем пізнали, що людство — це єдина родина, єдине ціле, і тому гірко плакали за тяжкі гріхи людей, як за свої власні. Саме така болісна покаянна молитва очищає і спасає людину, а разом — утримує від загибелі увесь світ.

Треба пам’ятати, що після святого Хрещення нас одягають у білу одіж (крижмо) на знак чистоти нашої душі. Блаженний, хто збереже ту білу ризу душі аж до смерті незаплямованою, очищатиме її покаянням, чеснотами і добрими справами. А той, хто після Хрещення безоглядно грішить, стає більш винний за язичника.

Що робити, якщо загубився хрестильний хрестик?

Не робити трагедії — купити новий.

Краще після хрещення дитини дорогий хрестильний хрестик замінити на простенький, а хрестильний зберігати в належному місці, поки дитинка підросте та зможе носити його обережніше. І краще, щоб хрестик був не на ланцюжкові, а на мотузочці, зав’язаній так, щоб не знімався з шиї. Хрестик з дитини краще не знімати! Він не зашкодить, а зберегти може.

Дорослим так само не слід знімати із себе хреста.

Чому не варто знімати хрестика?

Натільний хрестик — це не прикраса, а зриме сповідання нашої віри. Багато християн навіть перед загрозою покарань і мук відмовлялися зняти із себе хрест: це було свідоме сповідання Спасителя. Крім того, хрестик неодноразово захищав людей від наглої смерті (у воді, вогні, катастрофах).

Яку ж силу має хрест? Саме хресним подвигом Господь викупив людство од вічної смерті (яка від часу Воскресіння Христового є тільки успінням, сном до дня загального воскресіння всіх людей), переміг диявола й усиновив нас Богові; зробив з хреста — найганебнішої зброї покарання — зброю нашого спасіння див. Кол. 2:14, 15. Хрест став знаменням Самого Христа, тому він, як і Причастя, — найсильніша зброя проти всіх наших видимих і невидимих ворогів.

«Озброймося цією непереможною християнською зброєю, переможцем смерті, і цю зброю носімо при собі завжди, удень і вночі, щогодини і щохвилини» прп. Єфрем Сирін.

«Хрест — це знамено нашого спасіння, загальної свободи та милосердя нашого Владики, Якого, наче ягнятка, на заколення вели. Знай, що не можна осягнути Царства Небесного, як тільки через хрест» свт. Іоан Золотоустий.

Тому і проповідь християнства — це завжди проповідь про Розіп’ятого і про Хрест, яким нам дароване визволення від смерті. Бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа, і то розп’ятого, — пише премудрий учитель народів апостол Павло 1 Кор. 2:2.

Якщо ми знайдемо десь загублений хрестик, треба благоговійно підняти його та забрати додому або віднести до церкви. Дехто каже, що не можна брати знайденого хрестика, бо, нібито, з ним беремо на себе і хрест (життєві тягарі) того, хто його загубив. Це забобон, оскільки кожній людині Господь дає тільки свого власного життєвого хреста, який вона може понести і має нести, наслідуючи Господа і з Його допомогою, до кінця життя.

Чи має бути кожна хрещена людина «не від світу цього»?

Так, має. Світом у Святому Письмі названо таке суспільство, яке вважає гріх нормою: провадить такий спосіб життя, який не веде до Бога, до спасіння, а до загибелі та вічних мук. Про таке товариство апостол каже: Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої… І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік 1 Ін. 2:15, 17. Християнин має навчитися йти проти течії, якщо ця течія несе його в мертве море. Навчитися думати не про те, як на нас подивляться і що скажуть люди, а як подивиться на це Бог і чи схвалить наші вчинки, слова, думки.

Чи має бути християнин патріотом?

Служіння Батьківщині, її захист і любов до неї Церква завжди вважала одним з найвищих обов’язків християнина. Недаремно смерть за Батьківщину прирівнюють до подвигу мучеництва! Як ми мусимо шанувати батьків (а це одна з десятьох заповідей Божих), так само зобов’язані шанувати й учителів, і священиків, бо вони теж наші духовні батьки, а ще більше — рідну Батьківщину, яка є матір’ю всіх споконвіку батьків-прабатьків, наставників, священиків і всіх святих цієї землі. Що значить любити Батьківщину? Це значить знати й шанувати її історію, культуру, мову, духовні й матеріальні багатства — дієво захищати їх від наруги та нищення. Наша Батьківщина нині лежить у руїні саме через те, що ми — її діти — переважно байдужі до неї, готові віддати на поталу те, що здобували численні покоління наших предків, і навіть не уявляємо, який це тяжкий гріх.

Любов до Батьківщини має бути правдивою: ми повинні молитися з болем за свою знедолену Матір, за її захисників і за її ворогів, щоб Господь врозумив і помилував їх (без цього християнин не є християнином!), пізнавати та захищати її унікальну культуру і виховувати дітей патріотами, мужніми та гідними своїх славних і святих предків.

Християнин зобов’язаний захищати скривджених, а не кривдників; оборонців, а не завойовників; правду, а не лжесвідчення, — за це кожен з нас дасть відповідь перед Богом, і від цього, зокрема, залежить наше спасіння чи загибель.

Яких істин потрібно вчити дитину найперше?

Любові до Бога та любові до ближнього, бо це дві найголовніші заповіді Божі. Цього нам усім треба вчитися, бо людина не може спастися, якщо не любитиме і Бога, і ближніх, — це ніби два крила, без яких душа не може злетіти в небо.

А от як навчитися правильно любити, що таке істинна любов — це наука наук. Для цього Господь дав нам і Слово Боже, і твори святих отців, для цього — богослужіння, пости, усі таїнства церковні, молитва. Бо любов до ближніх — це не пристрасне почуття, не улесливі слова, не догоджання людям; також і любов до Бога — це не пусті слова. Істинної любові до Бога та ближніх потрібно вчитися більше за будь-яку земну науку, бо від цього залежить не земна кар’єра, яка минає як дим, а наша доля у вічному житті — доля, яку змінити після смерті буде вже неможливо. Тому до виховання дітей у Христі та до свого духовного навчання потрібно докладати найбільше зусиль.

Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його Мф. 11:12.

Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного Мф. 7:21.

Коли можна звершувати Хрещення?

Для Хрещення немає жодних обмежень. Чи то день, чи ніч, піст чи не піст, свято чи будні — хреститися можна завжди. Потрібно лише домовитися зі священиком (або з черговим у церкві) про день і час Хрещення.

Чи обов’язково охрещуватися в церкві?

Бажано охрещуватися чи хрестити дитя саме в церкві, а не вдома (крім випадків, коли охрещуваний тяжко хворіє). Якщо ви ще %не визначилися й
не маєте «своєї» церкви, знайдіть такий православний храм, який припаде вам до душі.

Перелік необхідних речей для Хрещення

1. Натільний хрестик — з будь-якого матеріалу; бажано, щоб на ньому було зображення розіп’ятого Ісуса Христа. До хрестика потрібен ланцюжок або
мотузочка, щоб можна було вдягнути його на охрещеного. Якщо хрестик придбано у світській, а не в церковній крамниці, його треба освятити. Це робить священик за кілька хвилин до Хрещення.

2. Крижмо — світле прямокутне полотно (у старовину — білий одяг), яке символізує чистоту людської душі після хрещення та в яке огортають охрещеного. Для крижма підійде звичайний шмат будь-якої білої тканини, рушник або спеціально оброблений матеріал з вишитими хрестами.

Бажано придбати ікону ангела-охоронителя чи іменну ікону охрещуваного, якою священик благословить його, і яка буде в його кімнаті.

Зазвичай усі ці обрядові речі можна придбати в церковній крамничці (за українською традицією крижмо та хрестик дарують дитині хрещені батьки, та
загалом немає жодного значення, хто саме купує ці речі).

Як одягатися на Хрещення?

Охрещуваний має бути вдягнений у святкове (бажано світле) вбрання, адже це буде днем його духовного народження. Якщо хреститимуть через обливання, добирайте одяг і взуття з вільним доступом до голови, грудей, рук і стіп ніг (ці частини тіла маститимуть оливою освячення та святим миром). Дитині вдягайте не колготки, а штанці та шкарпетки.

Дорослим, які будуть присутніми на Таїнстві, належить одягатися у святкове врочисте вбрання. За традицією жінки покривають голови хустками і вдягаються по-жіночому: у спідниці або сукні. До речі, урочистий і святковий одяг для українців — вишиванка.

Чи є різниця між хрещенням через обливання водою і зануренням?

Ні, немає. Хрестить людину Дух Святий, а вода є лише зовнішнім проявом цієї дії. Тому все одно, яким чином цей зовнішній прояв здійснено1. В Україні традиція хрещення через обливання давня, і її дотримуються у більшості церков на теренах нашої держави.

Що робити, якщо достеменно невідомо, чи була людина раніше хрещена?

Якщо є сумнів у тому, чи була людина колись охрещена (багато кого за радянського режиму хрестили немовлям таємно), то її неодмінно треба похрестити, але з певною засторогою. Над нею звершують увесь обряд хрещення, лише з єдиною відмінністю: до формули Таїнства після слів: «Охрещується раб Божий (ім’я)» — додають слова: «якщо не був охрещений».

Хрестять усіх разом чи індивідуально?

Можна і так, і так. Суто з практичних міркувань, враховуючи, що будь-хто з охрещуваних немовлят може розплакатися чи завередувати, — краще індивідуально. А втім, коли немає такої змоги, не засмучуйтеся: Церква Христова — єдине ціле, і всі охрещувані — справжні брати і сестри у Христі, рідні всім святим, Пресвятій Богородиці й Самому Господеві Ісусу Христу, рідні також і немічним своїм братам, яких мусимо любити, за прикладом Христа, не менше за духовно сильних. Головне — мати добру думку та розуміти, яке це невимовне, неземне Свято!

Хто може бути присутнім на Хрещенні?

Усі, кого ви запросите, щоб разом молитися за дитинку та засвідчувати її приєднання до християнського народу.

Чи може бути присутня на Хрещенні рідна мати?

В Україні вкоренилася традиція, за якою жінці не дозволено заходити до церкви 40 днів по народженню дитини. Така заборона увійшла в загальну церковну практику зі Старого Завіту і не спирається на євангельську науку; її від початку заперечували відомі богослови й великі святі, серед яких і свт.
Григорій Богослов2. Нині цю заборону скасовано в кількох Помісних Православних Церквах, отже, її не можна вважати непорушним Церковним правилом. Проте, зважаючи на усталений звичай, краще, щоб жінка, яка бажає хрестити немовля до 40 днів і бачити Таїнство, віддала рішення цього питання на волю священика.

На 40-й день по народженню дитини над жінкою читають у притворі храму молитву і вводять її в церкву (обряд вводин чи введення — після цього вона вже безперешкодно може заходити до храму та споглядати Хрещення. Нині часто вводини матері роблять і після 40-го дня, проте не пізніше року від народження немовляти.

Що таке воцерковлення і коли його робити?

Чин уцерковлення (воцерковлення) дитини раніше передував Хрещенню — священик вводив дитя в церкву і молився, щоб Господь сподобив його Святого Хрещення. Згодом воцерковлення почали робити після Хрещення, щоб сполучити його з іншим обрядом: введенням рідної матері дитини в церкву — на 40-й день або пізніше (до року дитини). Відтоді цей прекрасний обряд набув значення врочистого входу охрещеного до найголовнішого таїнства Церкви — Святого Причастя.

Нині воцерковлення зазвичай звершують одразу після Хрещення або перед Літургією, на якій дитину мають перший раз причастити Святих Христових Таїн. Якщо дитину хрестили до 40-го дня, її воцерковлюють уже разом із вводинами матері (на 40-й день або пізніше).

Про час вводин і воцерковлення треба домовитися зі священиком.

Чи можна хрестити дитину без згоди та бажання батьків?

Можна. Якби бажання батьків було обов’язковим для хрещення дітей, то християнство зупинилося б у своєму розвиткові ще з першого століття. Нерідко охрещені діти з часом приводять до Бога й до церкви своїх заблуканих батьків. Проте в будь-якому разі варто порадитися зі священиком, як краще це зробити та як варто поводитися далі.

Що робити, якщо один з батьків нехрещений або неправославний?

Що робити — дитину хрестити! Віросповідання рідних батьків не має жодного стосунку до хрещення дитини.

Хто може бути хрещеними батьками?

Хрещеними батьками можуть бути повнолітні православні християни (церковне повноліття: чоловіки — з 14 років, жінки — з 13), які свідомо беруть на себе такі обов’язки. Адже їхнє завдання: виховати свого похресника у вірі та благочесті, стати духовним порадником, щиро молитися за нього все життя. Якщо хрещені самі нічого не тямлять у вірі, то й виховати не зможуть. Тому бажано рідним батькам з відповідальністю ставитися до вибору кумів.

Церковних заборон для «перехресного» кумівства (тобто, щоб стати хрещеними батьками дітей тих, хто хрестив вашу дитину) немає.

Хрещеними батьками для свого кровного родича може стати будь-хто, крім рідних батьків, тобто: дідусь, бабуся, дядько, тітка чи інші.

Вагітність жінки не перешкоджає їй стати хрещеною матір’ю: на це жодних церковних заборон немає.

Потрібно враховувати, що, за усталеною традицією, хрещені батьки не можуть брати шлюб між собою, з рідними батьками охрещеної дитини та зі своєю духовною дитиною.

Чи може стати хрещеною матір’ю жінка у дні очищення?

Заборони на це у Требниках немає, хоч її можна знайти в богословській літературі. Проте більшість сучасних богословів обстоюють думку, що старозавітня заборона жінці входити в такі дні до храму увійшла у практику Новозавітньої Церкви лише з гігієнічних міркувань. Оскільки зараз засоби гігієни дуже зручні й не створюють жінці та навколишнім людям жодних проблем, немає й перешкод для її участі під час очищення у церковних відправах, таїнствах і благоговійного доторку до святинь (пам’ятаймо, що й Господь не відкинув кровоточивої жінки, коли вона торкнулася найбільшої Святині — Самого Бога, а ще й похвалив її вчинок, зумовлений істинною вірою, поставивши це всім нам у приклад див. Мк. 5:25–34; також і те, що Господь назвав нечистим тільки зло та нечестя, які виходять із людського серця див. Мф. 15:10–20). Однак багатовікову традицію (скоріше стереотип) можна змінити лише по тривалому часі, тому, якщо це когось спокушає, краще цього уникати.

Хто не може бути хрещеними батьками?

Хрещеними батьками не можуть бути рідні батьки, подружжя (для однієї дитини), неповнолітні, ті, хто не вірує в істини Православної Церкви, іновірці та нехрещені.

Чи можна стати хрещеними батьками «заочно»?

Ні, не можна, адже хрещені батьки під час хрещення виконують не формальну функцію, а відповідають перед Богом за саму ще несвідому дитину. За неї вони відрікаються від диявола, погоджуються з’єднатися з Господом Ісусом Христом і сповідають православну віру; один із батьків приймає дитину з купелі Хрещення на свої руки — беручи тим самим відповідальність за неї перед Богом. Заочно це зробити неможливо.

Скільки має бути хрещених батьків?

У давній Церкві для одного похресника був лише один хрещений: для хлопчика — тато, для дівчинки — мама. Це зумовлено лише практичними міркуваннями, адже до V ст. хрестилися переважно в дорослому віці, занурюючись у воду майже без одягу, тому за хрещених брали християн своєї статі. Після впровадження загальноприйнятої практики хрестити дітей із самого малечку, хрещених батьків стало двоє, а через кілька століть почали брати іноді по дві пари і більше. В Україні нині вважають нормою одну пару хрещених батьків. Однак дозволено мати й одного хрещеного — тієї статі, якої й дитина.

Чи потрібні хрещені батьки тим, хто хреститься в дорослому віці?

Дорослі люди не потребують хрещених батьків, бо можуть свідомо сповідати свою віру. Проте, якщо охрещуваний має доброго наставника у вірі, то може взяти його за хрещеного батька чи матір: заборон для цього немає. У давні часи, коли Церква була гнаною і особливо опікувалася безпекою вірян,
люди хрестилися переважно в дорослому віці і найчастіше мали хрещених батьків, які ручалися за них і наставляли у вірі.

Чи можна відмовитися від того, щоб стати хрещéним?

Можна і треба, якщо ви відчуваєте, що не зможете допомогти рідним батькам у релігійному вихованні дитини. Кожний хрещений відповідає перед Богом
за свого похресника, тож і вибір ставати чи не ставати хрещеним має бути добровільним.

У певних регіонах є народний звичай не відмовляти від запрошення бути хрещеним, буцімто це «відхрещування від Христа». Це звичайні народні забобони, які не стосуються Церкви.

Хто тримає дитинку на хрещенні?

На початку хлопчика тримає хрещена мама, а дівчинку — хрещений тато. А після самого моменту хрещення у воді в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, за древньою традицією, хлопчика приймає на руки хрещений батько, а дівчинку, відповідно, — хрещена мати. Якщо обряд вводин рідної мами і воцерковлення дитини відбувається одразу після хрещення, то дитинку передають на руки рідній матері.

Щодо того, хто має вносити і виносити дитину із храму, церковних настанов немає: це народні звичаї. Гарним народним звичаєм є, коли хрещені віддають
матері (а якщо матері немає, то батькові) дитя зі словами: «Брали нехрéщеним, віддаємо хрéщеним».

Як приготуватися до того, щоб стати хрещеними батьками?

Важливо для майбутніх хрещених батьків усвідомлювати важливість таїнства Хрещення і тієї місії, задля якої вони беруть участь у ньому, — обов’язку виховати похресника праведним і твердим у вірі християнином. Під час Таїнства хрещені батьки виконують певні дії за своїх несвідомих похресників: відрікаються від диявола, з’єднуються з Христом, сповідають (читають) Символ віри — молитву, в якій зібрано головні істини православної віри. Якщо ви ще не знаєте цієї молитви, обов’язково підготуйтеся до її читання (вона є в молитовниках у розділі «Ранкові молитви»). Великий український святий Петро (Могила) писав, що хрещеними батьками не можуть бути люди, які не знають десятьох заповідей Божих, молитов «Отче наш», «Богородице Діво, радуйся» та Символу віри. Отже ці молитви, як і основи Православної віри конче потрібно знати.

Якщо є запитання, на які ви самостійно не знайшли відповіді, не соромтеся заздалегідь про все розпитати у священика.

Дуже доречно підготувати себе до Таїнства кількаденним постом, особливо духовним (уважним читанням духовних книг, стриманням від розваг, гніву,
суперечок, осуду, багатослів’я тощо), сповіддю та причастям, хоча це не обов’язково.

Як правильно казати: «хрéсні» чи «хрещéні» батьки?

За правилами літературної мови — тільки «хрещéні». Слово «хрещений» походить від слова «хрещення», а «хресний» — від слова «хрест». Тому: хресний шлях, хресна хода, хресна сила, але: хрещений, хрещеник, хрещенські морози, хрещенська вода.

Що дарують на хрестини?

У хрещених батьків нерідко виникає запитання, що подарувати своїй духовній дитині в день хрестин. Церква не дає відповіді на це питання, але може порадити, що саме варто дарувати. Гарним подарунком буде ікона, особливо, зображення того святого, на честь котрого названо дитину (іменна ікона), або ж ікона ангела-охоронителя. Якщо ж таких ікон ви не знайшли, то подаруйте будь-яку іншу. Також доречним подарунком на хрестинах буде Біблія для дітей або дитячий молитовник.

Якщо дитина плаче на Хрещенні, це добрий чи поганий знак?

Це нічого не означає. Половина дітей плаче з різних причин, а половина мовчить — так само з різних причин. Комусь холодно, комусь голодно, комусь живіт болить, а хтось боїться чужих тіток і дядьок. Важливе те, що діється не ззовні, а всередині, у серці немовляти, — те невидиме, що приєднує дитя до вічної радості.

Як вибирати ім’я для дитини?

За церковною традицією ім’я має бути православне, тобто таке, що є у святцях (переліку святих) Православної Церкви. Отже, у Хрещенні людині дають ім’я певного святого, який стає його небесним покровителем. Раніше ім’я давав священик, послуговуючись єдиним правилом: у день якого святого дитина
народилася, тим ім’ям її й назвати. Сьогодні право вибору імені належить рідним батькам.

На честь Господа Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері дітей не називають (є праведний Ісус Навин та багато святих Марій, іменем яких можна наректи дитя).

Інколи батьки називають своїх дітей неправославними іменами. У такому разі треба вибрати православне ім’я, яким будуть хрестити. Для цього краще брати ім’я того святого, пам’ять якого припадає на день народження дитини або в найближчі кілька днів по народженню. Якщо у Вас є особливо близький Вашому серцю святий, можна назвати дитя на його честь. Інколи називають дитину на честь близьких родичів. У цьому випадку пам’ятаймо,
що цей родич має ім’я святого, який опікуватиметься дитиною, і якому треба молитися, знати його життя й шанувати його як свого великого молитовника і заступника.

Чи можна хрестити дитину подвійним іменем?

Ні, не можна. Традиція нарекати подвійним ім’ям — католицька, і не властива православ’ю.

Чи можна хрестити іншим іменем, ніж у документах?

Можна, але не бажано. Практика свідчить, що часто рідні забувають, яким іменем вони хрестили своїх немовлят. У такому випадку дитина виростає, не знаючи імені, яким вона була хрещена, і в духовно-церковному житті послуговується не своїм іменем (також і всі, хто записує її на молитву в церкві) — це
неправильно.

Дехто запевняє, що друге ім’я, яке залишилося в тайні від усіх, допомагає вберегтися від злих дій різних ворожок, відьом чи злих людей, бо вони, нібито,
не знаючи істинного імені, нічого поганого не зможуть зробити. Це грішний забобон. Християнинові не треба ховатися, щоб отримати захист від «злого ока», бо в церкві, у богослужіннях, сповіді, причасті, молитвах він має такий захист, який не здатна зруйнувати жодна ворожа сила.

Батьки, які все ж таки вирішили хрестити свою дитину іншим іменем, мають пам’ятати про те, що молитися за своє дитя вони мають, називаючи те ім’я, яким хрестили. Це стосується й будь-якої згадки в церкві про вашу дитину.

Коли можна приводити охрещене дитя до першого Причастя?

Дитину можна причащати одразу після хрестин під час найближчої Служби Божої.

Чи можна купати дитину після хрестин?

У древній Церкві омивання відбувалося на 8 день після Хрещення. Сьогодні ж цей обряд звершують у кінці Хрещення. Отже, якщо символічне омивання вже здійснене, то дитину можна мити того самого дня.

Скільки часу триває Хрещення?

Хрещення триває 30–40 хвилин.

Скільки коштує хрещення?

Прейскуранта на таїнство Хрещення не повинно бути! Вільна пожертва — це те, що угодно Богові, що дає змогу малозабезпеченим людям хреститися, а людям зі статком — проявити свою щедрість.

Якщо в церкві виставлено на Хрещення таксу (на жаль, часто буває й таке), а у вас малі фінансові можливості, скажіть про це священикові, і він піде вам назустріч. Якщо ж відмовить — ідіть до іншого.

Пам’ятаймо, що за кожний труд варто віддячувати і що саме ваші пожертви дають змогу утримувати ті церкви і тих священиків, до яких ви привели хрестити своїх дітей.

Як відбувається Хрещення і Миропомазання

На аналой кладуть Євангеліє і хрест, перед ним ставлять купіль і запалюють свічки. Священик стає поблизу купелі, біля нього — ті, хто бажає хреститися: дорослі чи хрещені батьки з немовлям (коли дівчинка — на руках батька, коли хлопчик — на руках матері).

Якщо охрещуваному вже вибрали ім’я, священик нарікає його цим іменем, тричі осіняє хресним знаменням і просить Бога бути милостивим до цієї людини та залучити її до Своєї Церкви.

Панотець промовляє молитви за охрещуваного, в яких іменем Божим виганяє всякого лукавого і нечистого духа, що ховається і гніздиться в серці його.

Потім охрещуваний, повернувшись обличчям на захід, де панує зла сила, має сам відректися від диявола, усіх діл і всіх слуг його. Священик тричі запитує: «Чи зрікаєшся ти?» — й охрещуваний має за кожним разом відповісти: «Зрікаюсь!». За немовля відрікаються хрещені батьки. Й обертаються обличчям до священика.

Друге питання: «Чи з’єднуєшся ти з Христом?». Потрібно ствердити: «З’єднуюсь!».

Третє питання: «Чи віруєш ти в Христа як у Царя і Бога?» — потрібно свідомо
сповідати: «Вірую!».

Тоді охрещуваний або хтось із хрещених батьків (той, хто прийме дитя після хрещення на руки) читає виразно вголос Символ православної віри.

Далі розпочинається саме Таїнство.

Священик освячує воду, благаючи Бога вчинити її купіллю, яка народжує в нове благодатне життя; охрещуваного помазують святою оливою на знак того, що він прищеплюється до дерева Церкви Христової, — і відбувається головне: людину охрещують в ім’я Отця, і Сина, і Духа Святого, тричі занурюючи у воду або тричі поливаючи на голову водою. Після виходу з купелі людина стає очищеною від гріхів, святою. На знак цього новоохрещеного огортають крижмом (раніше зодягали в довге біле вбрання, яке охрещений не знімав тиждень, у молитві й пості зберігаючи святість, готуючи себе до нового життя й боротьби за Бога в собі). Надягають і хрестик на знак того, що людина отримала найдорожче ім’я: Християнин (святі мученики перших століть часто на допитах так і називали себе: «Я — Християнин!»).

Одразу ж після Хрещення відбувається таїнство Миропомазання, коли через видиме хрестоподібне помазання охрещеного святим миром1 йому таємним чином, невидимо подаються дари Святого Духа на зростання у благодаті Божій та зміцнення в житті духовному. За каноном святим миром помазують лоб (для освячення розуму), груди, повіки, ніздрі, уста й вуха (для освячення всіх почуттів), руки та стопи ніг (щоб освятити всі справи людини); при цьому священик промовляє: «Печать дару Духа Святого». Таїнство Миропомазання, як і Хрещення, не повторюють.

Після цього охрещеного (або хрещених батьків з дитиною) тричі обводять навколо купелі із запаленими свічками в руках. Полум’яні свічки символізують просвіту духовну, а самий шлях навколо купелі — нетлінну духовну радість життєвого шляху християнина. Наостанок охрещеному постригають волосся на голові — символічно, хрестоподібно: з чотирьох боків — на знак його посвяти Богові.

По завершенні священнодійства часто звершують уцерковлення: жінок і дівчаток — перед Царськими вратами (за народною традицією — біля Богородичної ікони), а чоловіків священик вводить (маленьких — вносить) у Святая Святих — Вівтар. Це священнодійство супроводжується словами священика: «воцерковлюється раб Божий …».

Охрещені й уцерковлені християни стають повноправними членами Церкви Христової, можуть брати активну участь у церковному житті. А головне, для хрéщеного стає можливою участь у всіх церковних таїнствах, призначення яких — лікування ураженої гріхом душі та зближення її з Богом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *